Прага — це середньовічне місто, химерна форма якого своєрідно в’ється вздовж східних і західних берегів річки Влтави. Тут багато чудових мостів, красивих будинків з фасадами наче з листівок, смачна їжа і відоме в усьому світі пиво.

Але під середньовічним стилем розуміють вузькі вулиці. Також мова йде про вулиці, бруковані камінням, якими також рухаються і трамваї. Дорога незрозумілим чином то роздвоюється після того, як ви проїжджаєте під стародавнім мостом, то продовжується у прямому напрямку, незважаючи на наявність слідів в тому місці, де вона була, або просто несподівано приводить в глухий кут.

І справа тут не в місті. А в тому, що ми звикли до таких місць, які пристосовані для постійно поспішаючи людей. Сповільніть хід, налаштуйтеся і насолоджуйтесь Прагою. Столиця Чехії призначена для спокійної поїздки: їдьте повільно, щоб відчути вишуканість її вулиць, уловити силуети людей, які проходять повз, і вдихнути повітря під час нічного бризу, легко ковзаючи вулицями з відкритим вікном.

Синій автомобіль стоїть вночі під аркою на брукованій празькій дорозі

Уникаючи натовпу

Отже, давайте відразу ж почнемо цю нічну екскурсію в тому темпі, в якому ми збираємося її продовжити. Я рушаю в сторону Карлова моста. Днем на його вході зазвичай натовп людей, тому, якщо ви вирішите сфотографуватися, на вашому фото опиняться багато різноманітних персонажів зі шкільної вечірки і туристів середнього віку. А вночі він повністю в нашому розпорядженні. Оскільки міст призначений лише для пішоходів, я вирішив припаркувати машину і прогулятися пішки навколо вежі і помилуватися виглядом цієї будівлі 15-го сторіччя, і його статуями, і скульптурами.

А тепер ми знову повертаємося на вузькі вулиці, проїжджаючи під арками і вздовж невеликих ремісних магазинів та місцевих барів, у напрямку Празького Граду. Він представляє собою щось на кшталт невеликого міста і тут можна зустріти ще більше пар, які гуляють поблизу тепер вже порожніх ресторанів, кафе і галерей.

Ми тримаємо шлях назад вниз схилом і через Манесов міст, минаючи Рудольфінум, будинок відомого Філармонічного оркестру, а потім повз витвори мистецтва іншого типу: готелю Four Seasons, магазинів Brioni і Boucheron. Після цього ми рушаємо в старе місто і потрапляємо в самий розпал розваг. Не бійтеся заблукати, просто насолоджуйтесь моментом. Тут ви знайдете найцікавіше: вулиці із слідами, бруківку, системи з одностороннім рухом і велику кількість глухих вулиць. Не користуйтеся навігатором — так нечесно.

Синій автомобіль вночі стоїть на Празькій дорозі. На тлі зображений міст і замок

Відлунок минулого

Ми проїжджаємо повз вражаючий Національний театр в стилі неоренесансу із золотими статуями на вершині, і минаючи його сусідку — неприховано сучасної Нової сцени, яка виглядає так, наче була зроблена з фольги. На наступному мосту при повороті на схід ми бачимо більше різноманітних споруд, які відповідають традиційному стилю архітектури міста. Те, що я би назвав «роздавленою будівлею», більш широко відомою як «Танцюючий будинок», великим шанувальником якого був президент Вацлав Гавел, попередній лідер Чехії, який жив поблизу.

А в самому центрі міста знаходиться великий Національний музей, який немов спостерігає звисока за усім, що відбувається. Ми повільно оминаємо те, що більше схоже на довгий, спадистий бульвар, ніж на площу, і продовжуємо свій шлях минаючи історичний будинок готелю Grand Hotel Europa, виконаний у стилі модерн. Потім ми залишаємо площу, де мешканці Чехії завжди збиралися у визначні дні: формування Чехословакії в 1918 році; демонстрація проти німецької окупації в 1939 році; підйом комунізму в 1948 році; весняне повстання в Празі, яке було подавлене радянськими танками в 1968 році, і оксамитова революція після завершення епохи комунізму в 1989 році.

Повертаючись до річки і проїжджаючи через Міст Легіонів, ми пригальмовуємо перед освітленими сходинками Петршинського парку поряд з тим місцем, де почалася наша подорож і бачимо меморіал, присвячений жертвам комунізму. Залишилося лише в останній раз насолодитися мостовими.

Докладніше у розділі «Автомобілістам»

Рим

Ми відправили італійського автожурналіста Джуліано Павоне (Giuliano Pavone) до столиці його рідної країни — Риму, у пошуках Таємного маршруту.

Сан-Франциско

Ми відправили автожурналіста Пета Деверо (Pat Devereux) в поїздку по Сан-Франциско, місту, увіковіченого в фільмі «Детектив Буллітт» 1968 року, в якому знявся легендарний Стів Макквін.