Новини 2010
Природний газ: життєво важлива складова енергетичного майбутнього Європи
07/06/2010
Малколм Бріндед (Malcolm Brinded) – виконавчий директор підрозділу Upstream International концерну «Шелл» (геологорозвідка та видобування в усіх країнах, крім Північної та Південної Америки) з 1 липня 2009 року.
Малколм Бріндед почав роботу в «Шелл» по закінченню Кембріджського університету, де він отримав спеціальність інженера. Працював в компаніях концерну «Шелл» в Брунеї, Нідерландах, Омані, Великобританії. У 1998 році був призначений генеральним директором компанії Shell UK Exploration and Production, на частку якої припадає п’ята частина морського нафтагазового бізнесу Великобританії. У 1999 – 2002 роках Малколм був головою концерну «Шелл» по Великобританії. Є членом правління компанії Royal Dutch Shell plc з моменту її заснування у 2004 році. З 2002 року Малколм також був членом правління двох попередніх материнських компаній. З березня 2004 року до свого теперішнього призначення Малколм Бріндед був виконавчим директором концерну «Шелл» з геологорозвідки та добування (Exploration & Production).
Малколм Бріндед був членом Інститутів інженерів-будівельників та інженерів-механіків, а також Королівської технічної академії. Він є членом Почесної ради міжнародних інвесторів при Президенті Нігерії, а також Піклувальником Фонду Еміратів і Міжнародного форуму лідерів бізнесу. Малколм є також головою Фонду «Шелл». У 2002 році він був нагороджений званням Командора ордену Британської імперії (CBE) за заслуги перед нафтогазовою галуззю Великобританії.
Перед Європою стоїть проблема забезпечення природним газом. Видобування власного газу йде на спад, а попит продовжує зростати. Без збільшення частки газу в енергетичному балансі Європа не досягне поставлених цілей зі скорочення викидів CO2. У своїй промові Малколм Бріндед стверджує, що природний газ як найбільш екологічно чисте природне паливо буде на постійній основі грати центральну роль в підтриманні низького рівня вуглецю в атмосфері Європи. Насправді, загальна картина поставок газу в Європу є більш сприятливою, ніж це часто уявляють. До 2020 року видобування все ще гратиме важливу роль, наряду зі збільшенням видобування сланцевого газу та газу ущільнених порід. Разом з тим, буде неминуче збільшуватися імпорт – із Росії, Каспійського регіону, Ближнього Сходу, Африки і Карибського басейну. Частка зрідженого природного газу (ЗПГ), який постачається в Європу морським шляхом, швидко зростатиме. Однак для забезпечення довготривалої безпеки в галузі поставок газу Європа повинна посилати чіткі, позитивні сигнали про те, яким буде місце природного газу в її майбутньому енергетичному балансі.
Вступна частина
Дякую Вам за те, що знову запросили мене до Парижу для участі в одній з найбільших нафтогазових конференцій. Працюючи в нафтогазовому бізнесі, ми не повинні дивуватися раптовим сюрпризам від природи. Але я думаю, що за останні 10 днів природній вплив виявився більшим, ніж звичайно, і що це повинно навчити нас не розслаблятися.
Я прибув сюди з Ближнього Сходу, по дорозі змушено затримавшись на три приємних, але не запланованих дні в Римі. Але навіть у хмарах вулканічного попелу є просвіти. «Шелл» має офіс в Римі, а телефонні лінії працювали безперебійно. І я радий тому, що багато з Вас змогли приїхати до Парижу.
Сьогодні я б хотів обговорити зростаючу роль найчистішого викопного палива - природного газу. А саме, я хочу поговорити про те місце, яке природний газ посяде в майбутній структурі енергетики Європи. На мою думку, це місце – вкрай важливе.
Газова загадка Європи
Але перед тим, як повністю реалізувати потенціал природного газу, Європа має розгадати загадку, що складається з трьох частин:
Перш за все, немає впевненості у попиті на газ та його ролі у досягненні низько-вуглецевого енергетичного майбутнього. Зрозуміло, що попит зростатиме – питання в тому, як швидко і як довго, особливо враховуючи намір політиків розвивати виробництво ядерної і поновлюваної енергії, а також активні зусилля лобіювати вугільну промисловість.
Друга частина загадки – це зниження власних запасів газу в умовах зростаючого попиту на електроенергію.
І, нарешті, третій аспект – певна стурбованість щодо збільшення залежності Європи від імпорту газу.
Розв’язання цієї загадки лежить не лише в площині фактів та чисел. Ми повинні будемо також звернутися до питань істинного і помилкового сприйняття цієї проблеми.
Глобальні перспективи природного газу
Але перш ніж ми звернемося до Європи, давайте подивимось на розвиток світової газової галузі у ширшому контексті.
Всесвітня історія природного газу аж до 2030 року стане історією різких коливань попиту, значних інвестицій, активних інновацій і стрімкої глобалізації сектору ЗПГ. На піку підвищення світового попиту на енергію глобальний попит на газ зростатиме, вірогідніше за все, приблизно на 2% на рік. До 2030 року щорічний рівень попиту досягне 4,5 трильйонів кубічних метрів газу, порівняно з 3,1 трильйонів кубічних метрів сьогодні.
Таким чином, попиту на газ не бракуватиме. А чи можна сказати те саме щодо пропозиції? В принципі, газ наявний в достатніх об’ємах. За оцінками Міжнародного Енергетичного Агентства, що містяться в останньому звіті про перспективи галузі, з поточним об’ємом видобування, технічно відтворюваних запасів газу вистачить на 250 років.
Але Міжнародна енергетична агенція також попереджає, що для збільшення пропозиції на 40% у наступні 20 років необхідні будуть сукупні інвестиції у розмірі приблизно 5 трильйонів доларів (або 250 мільярдів доларів на рік).
Крім того, необхідно впровадити велику кількість інноваційних технологій, подібних до тих, що дозволили збільшити об’єми видобування неконвенційного газу в Північній Америці. Це дійсно енергетична революція, правда, поки ще непомітна в багатьох інших частинах світу.
В результаті Північній Америці не будуть потрібні такі великі об’єми імпорту зрідженого газу, як передбачалось лише кілька років тому. Це вивільняє поставки зрідженого природного газу для Європи та інших ринків.
Тепер поговоримо про ринки ЗПГ.
Розвиток глобального ринку зрідженого природного газу
Не зважаючи на теперішні труднощі на світових ринках, глобальний попит на зріджений природний газ, вірогідно, зростатиме швидше, аніж загальний попит на газ. Він збільшиться удвічі ще в цьому десятиріччі – за рахунок зростання попиту в Китаї, зростаючої залежності Європи від імпорту газу та початку імпорту ЗПГ в країни Азії (Індонезію, Малайзію, Таїланд, Сінгапур і Пакистан, а на Ближньому Сході – Кувейт, Дубаї і Бахрейн).
Таким чином, щоб не відставати від зростаючого попиту, необхідно зберігати теперішні темпи росту виробництва ЗПГ і впровадження інноваційних технологій в цьому сегменті. На даний момент пропозиція щорічно зростає приблизно на 6-8 %, що приблизно в три рази перевищує зростання загальної пропозиції природного газу. Число експортерів зрідженого природного газу до 2015 року, вірогідно, збільшиться майже на одну третину.

Морська установка підготовки ЗПГ
В цьому десятиріччі очікується початок виробництва ЗПГ з метану вугільних пластів в Австралії. «Шелл» і компанія «Петрочайна» придбали компанію «Ерроу Енерджи», що свідчить про нашу зацікавленість у цьому сегменті газового бізнесу.
За рахунок експорту ЗПГ це нове спільне підприємство допоможе задовольнити зростаючий попит на більш чисту енергію в Австралії і на міжнародних ринках.
Ми будемо розвивати такі галузі, як морські установки підготовки зрідженого природного газу, що дозволить виробляти ЗПГ прямо в морі, без спорудження трубопроводів на берег. Це відкриває для нас запаси газу, що раніше вважалися занадто складними для видобування.
Додаткова перевага такої концепції полягає в тому, що, як тільки на одному газовому родовищі добування буде завершено, морську установку з виробничої потужністю 3,5 мільйонів тон ЗПГ можна буде перемістити на інше родовище.
На сьогоднішній день найбільш розроблені плани «Шелл» зі створення таких морських установок біля берегів Австралії, але ми вважаємо, що є можливість поширити цю концепцію на Азіатсько-Тихоокеанський регіон, Латинську Америку, Середземномор’я і Африку.
Китай та Близький Схід: зріст попиту на газ
Половина глобального росту попиту на газ припадатиме на країни Азії. А половина від загального росту попиту в країнах Азії, в свою чергу, припадатиме на Китай.
Попит на газ в Китаї, який сьогодні складає приблизно 100 мільярдів кубічних метрів, до 2020 року, вірогідно, збільшиться удвічі або утричі. Китай має намір побудувати десятки тисяч кілометрів нових газопроводів. Це розширення створить більш гнучкий єдиний газовий ринок і дозволить Китаю імпортувати більше ЗПГ на додаток до трубопровідного газу із Росії або Середньої Азії. В результаті, до 2015 року Китай може перевершити Японію і стати найбільшим газовим ринком в Азії.
На Близькому Сході і в Північній Африці попит на природний газ також зростає, що обумовлено економічним підйомом та поступовим переходом від нафти до газу для виробництва електроенергії. В результаті прогнозується, що зріст споживання газу в регіоні складатиме приблизно 5% на рік, подібно до Китаю, і буде вдвічі більше, ніж в основних європейських економічних системах. ЗПГ буде грати вкрай важливу роль в тому, щоб задовольнити цей попит. Хто б міг подумати, що один з найперших газовозів з ЗПГ, отриманому в рамках проекту «Сахалін-2» на Дальньому Сході в Росії, піде в Кувейт!
Все це означає, що Європа повинна буде гарантувати, що вона залишиться привабливим клієнтом для виробників зрідженого природного газу, щоб отримувати достатні об’єми поставок ЗПГ.

Потенціал Великобританії щодо викидів CO2
Три параметри
Таким чином, основне питання полягає в тому, чи зробить Європа те, що вона повинна зробити, щоб успішно конкурувати з іншими ринками і забезпечувати безперервні поставки? Багато залежатиме від політичного вибору при визначенні майбутньої структури енергетики в конкретних країнах.
Уряди і енергетичні компанії, звісно, прагнуть впевненості відносно наявності, доступності та екологічності природного газу в довготривалій перспективі. Я вважаю, що природний газ є оптимальним за всіма трьома параметрами. Давайте звернемо більше уваги на характеристики вартості та екологічності перш ніж ми глибше розглянемо питання безперервних поставок і ролі, яку може відіграти ЗПГ.
Екологічна прийнятність
Для більшості держав-членів ЄС збільшення використання газу у виробництві електроенергії є найбільш ефективним внеском у вирішення завдання із скорочення рівня викидів на 20% до 2020 року у відповідності до зобов’язань, прийнятих у Копенгагені.
Наші спеціалісти з розробки енергетичних сценаріїв розглянули ситуацію у Великобританії. Перед Великобританією гостро стоїть питання заміни до 2015 року чверті всіх потужностей енергопостачання. Ми побачили, що стрімке зміщення в бік газу, що означає швидке та масштабне заміщення вугілля природним газом, могло б скоротити сукупність викидів CO2 в Великобританії на чверть до середини цього століття.
Це можливо зробити не змінюючи загальну вартість, що і в базовому сценарії за яким всі існуючі вугільні потужності будуть працювати до 2020 року, коли ядерна енергія почне замінювати вугілля та запрацюють технології вловлювання та зберігання вуглецю.
В обох сценаріях ми припускаємо, що плани британського уряду відносно вітряної та ядерної енергії здійсняться з мінімальною затримкою. Таким чином, різниця між цими двома перспективами лишень у використанні газу замість вугілля.
Фраза «ривок в бік газу» для багатьох в Великобританії має негативний відтінок, оскільки проблеми залежності від імпорту є предметом суспільних дискусій, незважаючи на те, що наразі 40% електроенергії в Великобританії виробляється з газу, і 80% британських будинків мають газове опалення… І це незважаючи на те, що поставки газу продовжували задовольняти попит минулої надзвичайно холодної зими.
Фактично, вислів «ривок в бік газу» повністю підходить для такого типу енергії; не тільки чистішого, але й такого, чиє використання потребує менших часових і фінансових затрат в порівнянні з конкуруючими типами енергії.
Сучасні газові електростанції комбінованого циклу мають вдвічі менший викид CO2 у порівнянні з сучасним вугільними установками, і на 60-70 % менше CO2, ніж старі парові турбінні установки, що працюють на вугіллі, сотні яких все ще експлуатуються в Європі, Америці та Китаї. Багато з них потрібно буде вивести з експлуатації та замінити у найближчі 5-15 років.
Виникає необхідність додавання нових потужностей. До 2030 року попит на електроенергію у Європі, вірогідно, збільшиться на 25-30%.
До 2030 року відновлювані джерела можуть скласти одну третину в структурі енергетики – у порівнянні з однією п’ятою сьогодні. Якщо доля ядерної енергії залишиться стійкою, вона буде складати приблизно 20%. Це змушує природний газ та вугілля конкурувати за інші 50% виробництва електроенергії у Європі.
Із проведеного дослідження зрозуміло: якщо мета складається в скороченні викидів в енергетичному секторі у найкоротші строки, то перший крок – це заміщення старих вугільних потужностей новими, що використовують природний газ.
Наступний крок - оснастити системами вловлювання та зберігання вуглецю великі, більш сучасні вугільні електростанції, які будуть експлуатуватися ще впродовж деякого часу.
В більш довгостроковій перспективі, коли з’явиться необхідність знизити до нуля (чи майже до нуля) викиди на газових електростанціях, на них також можна буде запровадити системи вловлювання та зберігання вуглецю.
Цей варіант такий само дешевий, або навіть дешевший за оснащення подібними системами вугільних електростанцій із перерахунку на кожну мегават-годинку виробленої електроенергії.
Зрештою, нам також буде потрібно мати додаткові газові потужності, щоб забезпечити гнучку та надійну систему резервів - враховуючи зростаючу кількість вітрових установок генерації електроенергії, робота є переривчастою.
Доступність: економіка приваблива для виробників електроенергії
Екологічні вигоди від використання природного газу зрозумілі. Я як щодо вартості та темпів будівництва нових газових потужностей? Гарною новиною є те, що нові газові електростанції будувати набагато дешевше, ніж будь-які інші нові джерела електроенергії.
В перерахунку на мегават-годину капітальні витрати на газові електростанції вдвічі менші, ніж вугільні, вп’ятеро менші ніж атомні електростанції, та складають 15% витрат на сухопутні вітряні електростанції, не кажучи вже про морські вітряні електростанції, які вимагають значних субсидій. Така початкова перевага з точки зору капітальних витрат є ключовою для економік, що відчувають нестачу фінансів.
Окрім того, термін будівництва газових електростанцій менший, ніж вугільних або атомних. Зведення сучасної газової електростанції потребує 24-28 місяців, надпотужної вугільної електростанції 52-58 місяців, атомної електростанції – 54-60 місяців. І це без урахування часу, потрібного для отримання дозволів, часто дуже тривалого для вугільних атомних електростанцій.
Можливість збільшити газові потужності швидко та з порівняно невеликими витратами грає важливу роль: у світі діють суворі обмеження на викиди двоокису вуглецю, тут потрібно враховувати сукупні викиди, тому кожна тонна CO2, зекономлена сьогодні, обіцяє довгострокову вигоду.
Коротше кажучи, природний газ має численні переваги та набуде суттєвого значення при переході Європи на значно “чистішу” енергетичну систему.
Саму тому «Шелл» розглядає природний газ не в якості перехідного, а в якості цільового енергоносія.
Наявність
Спеціалісти, відповідальні за прийняття рішень, намагаються зрозуміти: чи може Європа благополучно розраховувати на природний газ? Вирішуючи це питання, вони за зрозумілих причин розглядають інший елемент “газової задачі”: надійність поставок.
Враховуючи зниження внутрішнього видобування, вони задають питання: чи здатна Європа імпортувати газ в об’ємах, достатніх для забезпечення світла та тепла у своїх оселях не лише сьогодні та завтра, а і у довгостроковій перспективі? Відповідь: так.
Я розумію, що така відповідь здається оманливо простою. Тим не менш я вважаю за важливе підкреслити, що положення Європи значно краще, ніж його часто уявляють.
З урахуванням власних поставок, у Європи є доступ до 70% доведено наявних світових запасів газу.
Значні об’єми поставок власного газу все так само забезпечуються. В Європі все ще відкривають і розробляють традиційні родовища, такі як норвезьке Ормен-Ланге, що забезпечує 20% попиту Великобританії. Відкриття тривають. Наприклад, у 2009 році в Норвегії відкрите морське родовище Гро.
В найближче десятиріччя баланс європейського газопостачання можливо також відчує позитивний вплив запасів неконвенційного газу. Сланцевий газ і газ ущільнених порід навряд чи змінять “правила гри” в Європі, на відміну від Північної Америки, та навряд чи будуть мати серйозний вплив до 2020 року. Тим не менш, вони допоможуть підняти рівень видобутку. Наприклад, «Шелл» уже володіє ділянками, придатними для видобутку нетрадиційного газу, в Швеції, Німеччині, а також в інших районах, та вже здійснює буріння своїх перших розвідувальних свердловин.
Проте, незважаючи на все вище зазначене, загальний об’єм видобутку газу з традиційних джерел у країнах Європи невпинно знижується. Зростаючий дефіцит газу доведеться задовольнити за рахунок нарощування імпорту.
Це задача має розв’язок. Європа оточена величезними джерелами природного газу: Росія, країни Каспійського регіону, Перської затоки, Північної Африки, Нігерія та навіть країни Карибського басейну. Весь цей газ можна постачати до Європи через добре розвинуту мережу європейських трубопроводів, що постійно розгалужується, або морським транспортом у вигляді ЗПГ.
Росія – основний постачальник газу до Європи – інвестує в нові родовища та газотранспортні системи і, скоріше за все, зможе виробляти та експортувати достатньо газу, аби задовольнити приблизно третину зростаючої потреби на газ в Європі. Звісно, якщо не відбудеться масштабний розворот поставок російського газу з заходу на схід. Для того, аби підтримувати потрібний рівень поставок російського газу, Європа має забезпечити конкурентноспроможні ціни та гарантовано довгостроковий попит.
Магістральні трубопроводи з Каспійського моря, Близького Сходу та Північної Африки також сприяють доступності газу для Європи, незважаючи на високу вартість цих трубопроводів та політичні труднощі, пов’язані з ними часом.
ЗПГ для Європи
Напевно, до 2030 року приблизно 70% європейського попиту на газ буде задовольнятися за рахунок внутрішнього видобування традиційного та неконвенційного газу та імпорту через трубопроводи. Решта газу, не менше 30%, буде поставлятися морським транспортом у вигляді зрідженого природного газу (ЗПГ). Цей ЗПГ буде поступати з Ближнього Сходу, з Африки, з Карибського басейну, а також з Росії. Досвід, набутий Росією на проекті «Сахалін-2», безумовно, надасть впевненості під час реалізації нових проектів з виробництва ЗПГ в Арктиці, наприклад на Ямалі (північний Сибір).
Варто також згадати нові регазифікаційні установки, будівництво яких ведеться в Європі. До січня поточного року регазифікаційні потужності у Європі збільшилися на 30% порівняно з 2007 р., а до 2012 р. збільшаться до 60%.
Навіть Франція, країна переважно атомної енергетики, нарощує потенціал імпорту ЗПГ, враховуючи, що алжирський газ постачається в основному до Італії та Іспанії, а норвезький газ, як правило, залишається у Північній Європі.
В 2009 р. підприємства за участю «Шелл» забезпечили більше 30% загальносвітового об’єму ЗПГ; ми маємо долю приблизно в чверті світового флоту газовозів ЗПГ.

Найбільший у світі танкер ЗПГ.
Танкер ЗПГ, показаний на ілюстрації, – це одне з 25 нових суден, що належать компанії Qatargas Transport Company, Nakilat. Експлуатацію та обслуговування цих 25 суден здійснюють бригади концерну «Шелл». Місткість цього найбільшого в світі танкеру ЗПГ складає 260 000 м3. Танкер, показаний на знімку, прямує до Мілфорд-Хевену, Уельс.
Газ постачається з Північного родовища (Катар) – найбільшого в світі газового родовища, яке містить 13% світових запасів газу. Компанія «Шелл» відкрила це родовище в 1971 р. в ході нафторозвідувальних робіт. Тоді воно вважалося занадто віддаленим від основних ринків. Те, що здавалося неможливим 40 років тому, зараз стає реальністю завдяки технологіям та тісній співпраці міжнародних та національних нафтогазових компаній.
Активна співпраця міжнародних та національних нафтогазових компаній на Близькому Сході та у Північній Африці робить активний внесок до зміцнення енергетичної безпеки Європи та світу в цілому.
Надійність поставок
Боюся, що в моєму викладі ситуація виглядає занадто просто.
Я розумію, що зростаюча залежність Європи від імпорту природного газу ставить непрості економічні та політичні завдання.
Європейські електростанції та інші промислові покупці газу мають обирати з різних джерел, враховуючи вартість, гнучкість та надійність поставок.
Інвестуючи в різні газові електростанції, компанії мають бути впевнені в наявності газу. Проте вони не єдині, кому доводиться здійснювати значні інвестиції та брати на себе зобов’язання в умовах невизначеності. На іншому кінці виробничо-збутового ланцюгу знаходяться постачальники газу, яким потрібний стабільний попит, що виправдовує інвестиції у нові поставки.
Тому надзвичайно важливо, аби європейські уряди чітко дали зрозуміти, що газ життєво необхідний енергетичному майбутньому Європи та займає в цьому майбутньому центральне місце.
Будівництво регазифікаційних установок – позитивна ознака, але цього не достатньо. Для гарантії майбутніх поставок ЗПГ європейським споживачам доведеться підтримати реалізацію проектів ЗПГ, заздалегідь та на тривалий термін укладаючи контракти на постачання.
Саме так діють азійські країни, і частково саме тому країни-постачальники і нафтогазові компанії повертаються обличчям до Азії.
Якщо європейці візьмуть на себе такі ж зобов’язання, то вони побачать, що постачальники газу прагнуть укладати довгострокові угоди. І це, у свою чергу, буде сприяти надійності поставок та надійності попиту.
Висновки
Я рідко посилаюся на «Грінпіс». Але нещодавно вони представили чудовий звіт, що підготував університет Сасексу. Процитую один з висновків цього звіту: «Поширена думка, що імпорт газу по своїй суті менш надійний ніж внутрішні поставки газу, не підтверджується фактами».
З цим не можливо не погодитися: кількість постачальників газу швидко зростає.
В різних країнах відкривають нові родовища. Більшій безпеці та стійкості сприяє також глобалізація ЗПГ.
ЗПГ забезпечує ширші можливості для вибору джерела поставок, ніж трубопровідний газ: ви навряд чи зможете легко змінити джерело поставок, якщо користуєтеся трубопроводом, але ви звісно зможете його змінити, якщо використовуєте установку з регазифікації ЗПГ.
Додайте вартість та екологічні переваги природного газу і ви отримаєте основу енергетичного майбутнього, що відповідає принципам стійкого розвитку.
З моєї точки зору, природний газ є не тільки «перехідним», але і «цільовим» енергоносієм, невід’ємною складовою структури енергетики з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю. І я переконаний, що європейські політики, відповідальні за прийняття рішень, погодяться з оцінкою і будуть виходити з неї у своїй діяльності.
Дякую за увагу.

