Тихоокеанське шосе

Маємо неймовірно просте завдання: проїхати однією з кращих доріг у світі в щонайдовший день в році. Можна довго думати про те, якою дорогою їхати, коли починати та закінчувати поїздку. Але я сильно сумніваюся, що можна вибрати щось краще, ніж це: автодорога штату Каліфорнія SR 1, 21 червня.

Втеча з міста

Оскільки це щонайдовший день в році, він починається раніше за усі інші. Дуже рано. Але я встаю раніше. Офіційний час сходу сонця — 5:47 ранку, але на той час я вже збираюся покидати механізовану автомобільну стоянку готелю. Тепер наша головна мета — вибратися з міста якнайшвидше, перш ніж прокинуться усі інші.

Наше місце призначення — Біг-Сурі, що знаходиться в 235 кілометрах від нас і є батьківщиною одних з найефектніших пейзажів на західному узбережжі. Також тут знаходиться ділянка SR 1, відома як американська Національна живописна дорога — «спеціальне місце, зарезервоване для доріг, які настільки самобутні, що самі по собі є пам'ятками».

Займемося серфінгом

Ми їдемо до Хаф Мун Бею, бачимо хвилі, що накочуються праворуч, над нами абсолютно блакитне небо, а попереду — дорога, вільна на кілька миль вперед. Проїжджаємо повз Сан-Хосе, а потім — повз маяк Піджен Пойнт заввишки 35 метрів. Це один з найвищих маяків в США. За планом, нашою наступною зупинкою буде Пеббл-біч в Кармеле, на південь від округу Монтерей, де проходить щорічне авто-шоу «Concours D'Elegance», а стара гоночна траса досі прихована в лісі.

Навіть з цією останньою зупинкою, а також декількома іншими (для того, щоб зробити фото), на годиннику усього лише друга година, коли ми дістаємося Монтерея, щоб помилуватися видом на мис в Пеббл-біч. До Біг-Сура залишилося менше 48 кілометрів, а у нас ще як мінімум 7 годин дорогоцінного денного світла — доки сонце не сяде в 20:35. Погода чудова, і я знаю, що є фантастична ділянка SR 1 прямо на південь від Біг-Сура, поїздка якою була б справжнім божевіллям.

Солодке морське повітря

Поки ці думки крутяться у моїй голові, машина з хрускотом з'їжджає вниз по вузькій стрічці асфальту на дорозі на краю обриву. Це, мабуть, одна з найефектніших ділянок великого шосе. Автомобіль тут почуває себе як вдома, проїжджаючи гребінь за гребенем по дорозі.

І тут, тільки-но я входжу в ритм з автомобілем, вдалині з'являються контури Біг-Сура, як мені час розгортатися і повертатися. Я зупиняюся на мосту Рокі Крік Брідж, існуючому з 1932 року, і виходжу з машини, щоб востаннє подихати морським повітрям.

Мені дійсно вже пора повертатися — але хто засудить мене за те, що я побуду трохи подовше на цій дорозі, цього дня?